Той факт, що українські батьки давно поділилися на два табори – прихильників та противників щеплення – не є ні для кого секретом. Лікарі не один рік і не один раз попереджали про небезпечні наслідки відмови вакцинувати дітей. Але залишимо осторонь медичний аспект питання і подивимося, що з цього приводу каже закон.

Згідно з ст. 27 закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”:профілактичні щеплення від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця та кору в Україні — є обов’язковими. Такий обов’язок українців встановлений також і ст. 10 “Основ законодавства України про охорону здоров’я”.

17.04.2019р. у справі № 682/1692/17* Верховний Суд України постановив: «цілком законним недопуск до дитячого навчального закладу дитини, яка не має щеплень, що є обов’язковим відповідно до закону.»

Нагадаємо, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про захистнаселеннявідінфекційниххвороб»:
«Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якомудитинаперебуваєпідмедичнимнаглядом. Довідкавидається на підставіданихмедичногооглядудитини, якщовідсутнімедичніпротипоказання для її перебування у цьому закладі, а також як щоїй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційніхворобиабобактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється».
У постанові Верховного суду зазначається, що держава має забезпечити дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. Коли індивідуальнийінтереспротиставляєтьсязагальномуінтересусуспільства, загальне благо на безпеку та охорону здоров’я має перевагу.

Вакцинація є питанням національної безпеки. Лише щепленняможезахиститивід смертельно небезпечних хвороб. Так званий колективний імунітет, коли відпевноїхворобивакцинованіщонайменше 95% населення, створює своєрідний щит: захищає від хвороби людей, які не можутьвакцинуватись з медичних причин, зупиняє розповсюдження вірусів і зупиняє спалахи. Внаслідоквідсутностіколективногоімунітету, роківнедовіри до вакцинаціїнинімаємомасштабнийспалах кору.

Доволі очевидно нагадувати про відповідальність батьків за життя та здоров’я своєї дитини, а також про ризики в умовах спалахів інфекційних захворювань чи епідемії.

І хоча більшість батьків та правозахисників галасують про незаконність недопущення дітей до навчання (мовляв, кожен повинен мати доступ до освіти, а школа позбавляє нас такої можливості), міжнародна конвенція (ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права і ст.6, 24 Конвенції про права дитини) і Конституція України нагадують нам про право кожного — і дітей у тому числі — на життя та охорону здоров’я.
Як би не ставились противники щеплення до позиції місцевої влади, життя та здоров’я людини стоїть у шкалі прав набагато вище за освіту. Звісно, батьки можуть відмовитися від щеплення, але в такому випадку – права однієї особи закінчуються там, де починаються права іншої.
Батькам дітей, які відмовилися від щеплень, але бажають продовжити навчання дитини, варто звернути увагу на спільний лист Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я “Щодо вирішення окремих питань про зарахування до дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів дітей, у яких відсутні обов’язкові профілактичні щеплення” .

Зокрема, там йдеться про те, що питання стосовно відвідування навчального закладу вирішується індивідуально лікарсько-консультативною комісією (для зарахування до загальноосвітнього навчального закладу з залученням епідеміолога), яка проводиться в державних або комунальних лікарнях.

Проблема профілактичних щеплень та наслідків відмови від них повинна вирішуватися на рівні закону!

Сімейний лікар Ольга Далакова