Інжир їли та вихваляли ще в стародавньому світі.

І сьогодні він не менш популярний.

Інжир та інжирне дерево відомі під безліччю назв: фіги, фігове дерево, смокви, смоківниця, винна ягода, тутовий фікус.

Субтропічна рослина інжир (Ficus carica) належить до роду Фікус родини Тутові, а його плоди відрізняються ніжним, солодким смаком.

При цьому в соковиту серцевину включені численні насіння, які злегка хрускотять на зубах, створюючи особливе поєднання ніжності й хрустіння.

Батьківщиною інжиру вважається Карія — стародавня провінція Малої Азії.

Сьогодні ж інжир вирощують в країнах Середземномор’я, Малої і Середньої Азії, на Кавказі і Закавказзі, в Туреччині, Криму та Молдові, на північному заході Індії, в Каліфорнії.

Інжир має високий вміст натуральних цукрів, мінералів і розчинних волокон.

Мінеральний склад включає калій, кальцій, магній, залізо і мідь, і є хорошим джерелом антиоксидантів, вітамінів, А і К, які сприяють здоров’ю і гарному самопочуттю.

100 г свіжого інжиру містять 43 калорії, 1.3 г білка, 0,3 г жирів, 9,5 г вуглеводів (переважно фруктози), 2 г клітковини.

У 100 г сушеного інжиру 200 калорій, 3,3 г білка, 1,5 г жирів, 48,6 г вуглеводів, 9,2 г клітковини.

Свіжий інжир забезпечить організмові запаси вітамінів В1, В2, каротину, мінеральних речовин і аскорбінової кислоти.

А інжир сушений допоможе вгамувати голод в холодну пору року, коли тягне на солодке і калорійне.

Завдяки високому вмісту калію інжир корисний для нервової та серцево-судинної систем.

Він допомагає знизити тиск і позитивно впливає на діяльність серця, а фермент фіцин запобігає утворенню тромбів і знижує рівень холестерину в крові.

Кількість заліза в інжирі перевершує зміст в яблуці, тому його рекомендують приймати в їжу хворим на анемію і вагітним.

Інжир не рекомендують приймати людям, що страждають на діабет і панкреатит.

При гострих запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також при подагрі.

Озброєний ⚔ значить захищений