Сьогодні на слуху у всіх коронавірус та епідемічна ситуація, що склалась навколо нього. Але, на жаль, інші інфекційні захворювання не відступають на цей період. Хочеться нагадати та застерегти батьків з приводу таких захворювань, які можна отримати на прогулянці.

Надворі батьки дозволяють контактувати дітям з білками, їжаками, безпритульними котами та собаками. Також можна побачити пролітаючих кажанів. На околицях Вінниці живе багато сімей лисиць, вони вільно заходять на приватні подвір᾽я, контактують з домашніми тваринами, заражаючи їх. Слід розуміти, що укуси диких тварин часто небезпечні для людини, в першу чергу тому, що вони є переносником багатьох інфекцій. Укуси тварин небезпечні для людини лептоспірозом, поліомієлітом, правцем, паразитарними інфекціями. Наслідки укусу можуть бути непередбачуваними. Чим сильніше укус, тим більша ймовірність передачі будь-якої інфекції. Давайте поговоримо сьогодні про сказ.

Сказ поширений у всьому світі. Він наявний у понад 150 країнах і територіях та на всіх континентах, за виключенням Антарктики. Найбільший рівень захворюваності притаманний країнам, що розвиваються, зокрема в Азії та Африці. Багато природних резервуарів представлені дикими хижаками, серед яких койоти; руді, арктичні та сірі лисиці; шакали; мангусти; єноти; скунси; вовки. Кажани також є переносниками. Основним переносником у країнах Європи є руда лисиця.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.
Початкова стадія (триває до п’яти днів): наявні сліди від укусів; гризуть місце укусу; ласкаві, примхливі, насторожені одночасно; слабкий апетит; їдять неїстівне; слинотеча; блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні): агресивні; збуджені; нападають; намагаються утекти; гризуть землю; їдять неїстівне; конвульсії; блювота; параліч; косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні): виснаження; повний параліч; смерть.
Декілька слів про саме захворювання. Збудниками сказу є РНК-віруси. Сказ зазвичай передається до людини після укусу інфікованої тварини, зокрема кажана, лисиці, єнота, шакала або мангуста. Зараження може відбутись і без укусу, шляхом дряпання, при облизування відкритої рани або слизової оболонки, а також контакт із інфікованою тканиною головного мозку або спинно-мозковою рідиною.
Інкубаційний період ( від зараження до перших клінічних проявів) може бути різним. Зазвичай складає від 2 тижнів до 3 місяців, однак може тривати від 5 днів до 7 років (дуже рідко). Коротший інкубаційний період асоціюється із масивними укусами, а також укусами голови та обличчя, шиї, рук.
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.
Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки дихання та серцевої діяльності.
На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта. Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень. Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу
У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.
Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи ослинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.
У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, ослинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Попередження сказу
Для профілактики сказу необхідно:
• регулярно вакцинувати свійських тварин;
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.
Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила тварина негайно зверніться до лікаря!

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.
Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:
• яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
• покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
• подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
• які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.