До дня обізнаності про шизофренію, Центр громадського здоров’я зібрав основні факти про цей психічний розлад. Також ми розповіли як виявити це захворювання на ранніх стадіях і де шукати допомоги. 

Хоча ми часто говоримо про людей з тією ж шизофренією, важливо пам’ятати про їх близьких. На всіх етапах хвороби підтримка рідних відіграє ключову роль. Тож розповідаємо чому необхідна психоосвіта та як поводитися близьким, коли член сім’ї має психічний розлад.

Що таке психоедукація та чому вона важлива?

Психоосвіта чи психоедукація – це підвищення обізнаності про здоров’я психіки, що спирається на достовірні дані та розвінчує негативні упередження та міфи, зокрема про шизофренію. Вона може не лише зменшувати прояви симптомів шизофренії, але й покращити взаємодію пацієнтів із соціумом, підвищити благополуччя їх сімей, зменшити кількість психозів. Зазвичай у поєднанні з медикаментозним лікуванням і психотерапією, психоосвіта зменшує частоту психотичних епізодів і потребу в госпіталізації. Оскільки когнітивно-поведінкова терапія є науково-доказовим методом для покращення загального самопочуття та посилення медикаментозного лікування людей з шизофренією, родина та найближче оточення мають бути залученими у процес лікування.

«Саме близькі мають виражати підтримку до людини з шизофренією. Якщо вони залучені до психоосвіти, шанси на зменшення рецидивів і покращення медикаментозної терапії є більшими. Коли людина з кола сім’ї має шизофренію, вивчайте доказові джерела про захворювання, не звинувачуйте, не стигматизуйте», – наголошує координаторка напрямку психічного здоров’я Центру громадського здоров’я Олена Бідованець.

За її словами, є ціла низка простих, але ефективних способів протидії стигматизації щодо людей із шизофренією:

  • Згадуйте людей першими. Варто користуватися формулою, за якою людина йде першою: «людина з шизофренією» ( а не «шизофренік»). Потрібен фокус на людині, а не на її розладі. Треба запобігати поширенню ярликів. На сайті “без барʼєрів” ви можете ознайомитися із тим, які слова потрібно використовувати, щоби не образити людину.Використовуйте нейтральну термінологію. Надто емоційні словосполучення можуть формувати упередження та інші сенси. Можна сказати «людина, що має шизофренію» або «людина з шизофренією». Натомість «страждає від розладу», «бореться з розладом» уникайте, бо це створює образ тягаря розладу, постійних страждань,  та створює ілюзію, що розлад можна “побороти”.
  • Не підміняйте поняття, не вживайте евфемізмів. Не називайте емоційні реакції назвами розладів, адже це розмиває межі між ними та посилює стигму. Не варто вживати термін «психоз», коли маєте на увазі надмірну емоційну реакцію.
  • Вживайте діагнози в клінічному контексті. Не варто вживати терміни «психоз» та «шизофренія» в побуті стосовно людей, яких ви або інші не вважаєте адекватними
  • Уникайте категоричних висловів як «ніколи не зможе повернутись до нормального життя», «такі люди ніколи не зможуть жити повноцінним життям».
  • Не пов’язуйте психічні розлади з поведінкою та вчинками людей. Через стигматизацію існує уявлення що люди з шизофренією агресивні, але якщо перевірити цей факт, ми зрозуміємо що це вплив упередженого ставлення.

Якщо близька вам людина має шизофренію, як ви можете допомогти? 

1. Заохочуйте записуватися на регулярні прийоми до психіатра. Для людей з шизофренією дуже важливе спостереження психіатра, прийом ліків. Чим раніше почати лікування, тим швидше може настати покращення стану. Однак існує декілька причин чому люди, що живуть з шизофренією, уникають відвідин лікаря: нерозуміння необхідності допомоги, важкість з записом через вираженість симптомів, важкість відвідування регулярних зустрічей та часті скасування прийомів.

Запропонуйте близькій людині разом відвідати лікаря, якщо вона відчуває складнощі з записом, але також враховуйте що вам можуть відмовити і це нормально. Розмовляйте про важливість лікування на рівних, без примусу та суперечок. Акцентуйте на тому, як лікування може покращити якість життя, впоратись з симптомами та допомогти досягти цілей.  Опирайтесь на доказові медичні дані щодо лікування шизофренії, можете разом досліджувати цю тему.

2. Нагадуйте про прийом ліків. Обговорюйте регулярність прийому ліків, адже від цього залежить їх ефективність. Ви можете поцікавитись, чи не забуває випити ліки ваш родич/друг. Певні ліки вимагають як щоденного прийому, так і прийому щодня в один і той же час, наприклад о 21-00. Якщо для людини важко слідкувати за регулярним прийомом ліків, можна використовувати контейнери для пігулок, нагадування в телефоні або ж будильник, щодня поставлений на один час.

Для когось подібні нагадування можуть сприйматись образливо, тому орієнтуйтесь на потреби близької людини. Є ризики, що людина з шизофренією може перервати лікування через надто виражені побічні ефекти лікування, як-от рухові порушення (екстрапірамідні симптоми), збільшення ваги, важкість прокинутись, втома, запаморочення. Варто при обговоренні цієї проблеми зазначати, що якщо побічні дії негативно впливають, краще не припиняти прийом ліків, а проконсультуватись з лікарем щодо зміни препарату, адже раптове переривання лікування може викликати загострення симптомів.

3. Заохочуйте ефективну комунікацію з психіатром. При погіршенні стану, людині з шизофренією може бути важко розповідати лікарю про свої симптоми чесно. Це може бути через страх підвищення дозування чи небажання госпіталізації, або просто через важкість описати свій стан, чи через думки про загрозу лікаря. Коли близька людина скаже вам про погіршення свого стану, поцікавтесь чи ділилась вона щодо цього з психіатром. Якщо пацієнт має значний брак довіри до лікаря, кращим рішенням буде його змінити.

4. Допоможіть уникати вживання алкоголю та психоактивних речовин (ПАР). Ефективність лікування також залежить від того, чи вживає людина нелегальні психоактивні речовини (ПАР) та алкоголь. Через інтенсивні переживання, пов’язані з симптомами маячення чи галюцинацій, людина може використовувати ПАР як спосіб впоратись з переживаннями. Вживання ПАР та алкоголю є дуже небезпечним для осіб, що вживають ліки, бо може викликати інтоксикацію або смерть. Ви можете поговорити без звинувачень про небезпеку ПАР та переваги утримання від них (наприклад, допоможе досягти кращих результатів в лікуванні, чи краще виконувати свою роботу). Когнітивно-поведінкова терапія, може працювати як з симптомами шизофренії, так і з залежностями.

4. Формування безпечного середовища. Такі джерела стресу як сварки, з’ясування стосунків між членами родини можуть спровокувати погіршення стану в людини з шизофренією. Кожен хоче, щоб до нього ставились з повагою, усі краще почувають себе в безпечному та передбачуваному середовищі. Ставтесь до дорогої вам людини з шизофренією з повагою, не стигматизуйте. Не використовуйте такі слова як: “псих”, “божевільний”, “шизік”, “шизофренік”. Натомість можете сказати «людина що живе з шизофренією», «людина що має шизофренію». Створюйте спокійне та безпечне середовище в родині, цікавтесь справами та самопочуттям людини з шизофренією, залучайте її до формування комфортного середовища.

5. Плануйте спільну активність. Спільна активність допоможе одразу вирішити декілька питань: соціалізація, фізична активність та збалансоване харчування. Спілкування потребують усі, натомість ізоляція та відчуття самотності може посилювати симптоми шизофренії. Фізична активність є важливою через ризик збільшення ваги за рахунок прийому лікування. Люди, що живуть з шизофренією мають вищий ризик цукрового діабету, серцево-судинних захворювань та проблем з печінкою. Крім цього, через вплив симптомів людям з шизофренією важче готувати їжу, займатись фізичною активністю та спілкуватись з людьми. Ви можете ініціювати спільне приготування улюблених страв, покупки корисних продуктів, або будь-який приємний вам вид фізичних вправ.

6. Не надавайте непрошену допомогу. Люди що живуть з шизофренією можуть потребувати допомоги та підтримки близьких, але якщо ви намагаєтесь керувати та контролювати, навряд-чи ваша близька людина оцінить таку «допомогу». Намагайтесь керуватись принципом «не нашкодь» та якщо це не потрібно, не робіть того, про що вас не просять, або ж просять припинити. Якщо у вас хороші наміри, але ви говорите «тобі потрібно піти і нарешті знайти роботу», це може викликати обурення або небажання спілкуватись. Замість того щоб звинувачувати, ви можете проявляти цікавість та заохочувати.

7. Допомагайте зберігати соціальні навички. Люди з шизофренією часто мають порушений цикл сну, через який лягають під ранок, що може посилювати соціальну ізоляцію. Варто сприяти поступовому включенню в спілкування з людьми вашого родича чи друга з шизофренією, в комфортному для нього темпі. Ставтеся з розумінням, що під час виражених симптомів на певний час досить важко спілкуватись з іншими людьми. Не змушуйте, але ініціюйте, показуйте, які є можливості участі в соціальному житті. Це збільшує шанси на покращення якості життя та підвищує ефективність лікування, якщо людина не почуває себе «інакшою» та «виключеною з соціуму».